 Коли читаєш указ Президента України «Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат та професійних свят» від 30 грудня 2011 року N1209/2011, то мимоволі ставиш питання: «А чому тільки «деяких» а не всіх? Навіщо зволікати?»
Таке питання виникає тому, що зміст цього указу не відповідає формальній меті,- «впорядкування відзначення». Всупереч цього видно, як саме цим указом знищується реальне відзначення пам’ятних дат шляхом їхнього нелогічного перенесення. І аж ніяк не впорядковується.
Наприклад, День Свободи має конкретну дату (22 листопада 2004 року), яка є початком боротьби українських громадян проти злочинного нехтування їхнім конституційним виборчим правом вільно обирати президента своєї держави. Тому не зрозуміло, чому його треба відзначати у січні і,тим більше, в один день із зовсім іншим за історичною хронологією та змістом Днем Соборності (22 січня 1919 року). Стає взагалі незрозумілим ані з позиції державницької, ані з позиції елементарної логіки, чому нинішня адміністрація президента, яка цей день вважає «таким, що роз’єднує українське суспільство, оскільки 22 листопада є святковою датою лише для частини громадян України», об’єднує його в даті з Днем Соборності.
Але коли намагаєшся знайти державницьку логіку у перенесенні Дня флоту України на останню неділю липня, то починаєш поступово розуміти іншу логіку такого указу. І вона дійсно державницька. Точніше вона «дєржавная», а ще точніше «вєлікодержавная». Бо як інакше можна пояснити поєднання у даті із відзначенням «Дня военно-морского флота России», який там за імперською традицією є успадкованим від СРСР і був встановлений 22 червня 1939 року постановою Ради народних комісарів СРСР і Центральним комітетом партії компартії більшовиків, і з того часу відзначається в останню неділю липня. Яким боком цей день має відношення до флоту України? А ось «з вікон Московського кремля» це виглядає цілком логічно з будь яких позицій.
Стосовно інших «деяких пам'ятних дат та професійних свят» згаданих у цьому указі національної державницької логіки теж не видно.
А коли чиновник з адміністрації президента намагається пояснити, що необхідність такого указу викликана зверненнями громадських організацій і надає їхній перелік (разом 13 організацій, які позиціонуються за своїм статусом так: міжнародних – 5, регіональних – 10 (з 8 областей), які аж ніяк не можуть бути підставою для такого рішення), і наводить 3 цитати з цих звернень (2 – російською мовою),то рівень «проффесиональности» президентської команди не залишає сумнівів. І цілком можливо, що в кабінетах адміністрації глави держави вже зріють наступні укази, наприклад з такими назвами:«О праздновании Дня Вооружённых сил УкрАины и Дня защитника Отечества 23 февраля», «О праздновании Дня независимости УкрАинской республики Российской федерации 10 марта» [у цей день більшовики проголосили УРСР у Харкові у 1919 році, а 17-19 березня 1918 року створювали Украинскую Советскую Республику]… Можна ще багато указів придумати, але і часу багато витратити на це. Бо на сьогодні залишилось ще багато не знищених і не вихолощених пам'ятних дат і професійних свят, спрямованих на підтримку і зміцнення держави Україна і її національних державницьких символів, атрибутів, традицій, тому було б цілком логічним прискорити їхнє формальне знищення одним указом.
Ось і виникає питання:«А чому тільки «деяких» а не всіх разом пам'ятних дат та професійних свят?» Хіба команда президента не в змозі створити указ «О праздновании в Украине всех памятных дат и профессиональных праздников 7 ноября». Після цього всім це стане зрозуміло. І не треба буде кожного разу вигадувати що з чим змішувати і до яких дат переносити.
«А чо? Гулять так гулять! Пока при власти зачем тянуть резину!?».
P.S. Майдан не закінчується. День Свободи попереду.
Петро Лисенко,
полковник, керівник порталу українських офіцерів. |
